Оголошення

Новини

Сир чи сирний продукт


Під час заходів державного контролю (нагляду) операторів ринку спеціалісти Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві проводять відбір зразків харчових продуктів для досліджень. Метою досліджень є встановлення відповідності відібраних зразків продуктів нормованим параметрам безпечності та якості.
Найактуальнішим питанням сьогодення є: встановлення відповідності традиційних молокопродуктів нормативним документам заявлених виробником.
Протягом 2019-2020 років до акредитованої лабораторії (ДНДІ ЛДВСЕ за адресою м. Київ, вул.. Донецька, 30) на дослідження було направлено 53 зразки різних видів сирів від різних виробників.  Визначали  відповідність молочним жирам.
За результатами лабораторних досліджень встановлено, що 3 зразки  (2019 рік) та 1 зразок (2020 рік) мали у своєму складі рослинні жири, про вміст яких виробник не повідомив на маркуванні.
 
Попри схожі назви твердий сир і сирний продукт, технологія виготовлення кожного з них різна ДСТУ 6003:2008 «Сири тверді. Загальні технічні умови».
Сир — це білковий молочний продукт, отриманий внаслідок зсідання молока під дією молокозсідальних ферментів, закваски або впливу фізико-хімічних чинників, без повної або часткової заміни жодної із складових молочної сировини. Молочна сировина для виробництва сиру – молоко коров’яче незбиране не нижче першого ґатунку, молоко знежирене і вершки, отримані з молока, молоко знежирене та вершки сухі.
Для виготовлення сирного продукту виробнику дозволено частково замінювати молочну сировину немолочною, що прописано в технологічних умовах. Зазвичай виробники використовують гідрогенізовану (тобто переведену хімічним шляхом з рідкого у твердий стан) пальмову чи кокосову олію, тобто рослинні жири. Також виробники використовують інші (немолочні) тваринні жири у виробництві.
 
Виготовлення сирного продукту не є порушенням чи фальсифікатом. Законодавство дозволяє його виробництво та реалізацію. Продукт суттєво дешевший за справжній сир і орієнтований на споживачів із низкою купівельною спроможністю. Порушенням вважається, коли виробник видає сирний продукт за твердий сир і пропонує його споживачу під виглядом сиру за ціною справжнього.
 
Оманою споживачів є  використання виробниками традиційних назв для нових видів сирів, також порушенням є додавання окремих слів до назви («Новий», «Екстра», «Прима», «Люкс»).
 
До традиційного асортименту належать загальновідомі назви сирів, наприклад, «Російський», «Голландський» тощо.
 
Відповідно до ст.1 Закону України «Про молоко та молочні продукти» (далі – Закон) визначено, що традиційні молочні продукти це – масло, сири; також кисломолочні продукти,  вироблені із застосуванням заквасок на чистих культурах молочнокислих бактерій: ацидофілін, простокваша, ряжанка,  сметана,  сир  кисломолочний; кефір  - із застосуванням заквасок  на кефірних грибках. У виробництві традиційних молочних продуктів забороняється використовувати жири та білки немолочного походження, а також будь-які стабілізатори і консерванти (ст. 6 Закону).
 
Щоб не купити «продукт» замість твердого сиру, звертайте увагу на склад а також ціну. Якщо на маркуванні міститься інформація про вміст пальмової чи кокосової олії або комбінований склад сировини – це не сир.
 
Справжній якісний твердий сир не може бути дешевим. За зовнішніми ознаками відрізнити справжній сир від того, що містить рослинні жири, практично неможливо навіть для професійних дегустаторів чи сироварів. Такого високого рівня досягла хімічна промисловість. Вміст барвників, ароматизаторів, смакових добавок дозволяють «отримати» твердий сир із отворами будь-якого розміру, «сльозинками», насиченим жовтим кольором.
Виявити «підміну» можна тільки за допомогою лабораторних досліджень.
Додаток «продукт» на маркуванні означає, що замість молочної сировини під час виробництва застосовали суміш рослинних жирів.
 
Відповідальність за не правильне маркування несе виробник (оператор ринку). Обіг таких не вірно маркованих продуктів – заборонений (п.3 ч.2 ст.37 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».
 
Інформація про харчовий продукт не повинна вводити в оману, зокрема щодо характеристик харчового продукту, у тому числі його категорії, характерних ознак, властивостей, складу, кількості, мінімального терміну придатності або дати "вжити до", країни походження або місця походження, способу виробництва (виготовлення), а також, відповідно до ч. 1. ст. 5, оператор ринку харчових продуктів, відповідальний за інформацію про харчовий продукт, зобов’язаний забезпечити наявність і точність інформації про харчовий продукт відповідно до цього Закону.


Автор: Редактор від 21.08.2020